Артеменко Микола Михайлович (13.01.1926-01.06.1991)
Мліївщина… Земля багата і красива, древня і молода, славна своїм минулим, своїми синами та дочками, що прославляють і прославляють її. Ми по праву гордимося Мліївщиною – нашою „малою” Батьківщиною, вкладаючи у це велике і світле поняття глибокий віковічний зміст. Адже на цій благословенній землі з давніх часів жили і трудилися мужні люди, наші діди і прадіди, щиро вболіваючи за її долю. Тут народилися і примножують славу рідного краю нинішні покоління мліївчан, передаючи любов до отчого дому своїм дітям і внукам. Сьогодні село Мліїв відоме не лише в Україні, а й в усьому світі. Відоме, насамперед, тому що пов’язане з іменами визначних цукропромисловців, садівників-помологів, меценатів із родини Симиренків. Великий вклад у розбудову Млієва, у відновлення його історії і культури в ХХ столітті зробив М.М.Артеменко.
Вивчення історії краю, вклад родини Симиренків у розбудову краю, та продовження цих традицій уже в наш час за період керівництва науково-дослідним інститутом Миколою Михайловичем Артеменком – це основна мета життя та роботи. Адже відомо, щоб щиро любити свій рідний край, його треба добре знати. У народі кажуть: людина живе доти, доки існує пам’ять про неї. Вже багато років минуло з того часу, як раптово зупинилося серце великої Людини – Миколи Михайловича Артеменка, вченого садівника, продовжувача справи Л.П.Симиренка, доктора економічних наук, професора, академіка, мудрого вчителя і наставника, талановитого керівника. А пам’ять про нього живе і буде жити ще не в одному поколінні мліївчан. Адже ця людина залишила помітний слід на Землі, який підтверджується його справами.
Микола Михайлович Артеменко (1926 – 1991 р.р.) народився в м. Городищі. Закінчив семирічку. Перший трудовий гарт, як і його ровесники, отримав у важких тридцятих; пройшов горнило війни. Двічі втікав від фашистської неволі, коли примусово відправляли молодих, міцних та здорових юнаків та дівчат на роботу до Німеччини. Після війни вступив до сільськогосподарського технікуму. З труднощами у своєму житті Микола Михайлович Артеменко стикався постійно, тому навчився їх долати, в труднощах гартувався, щоразу піднімаючись на вищу сходинку людського духу, долаючи чергову біду. У Мліїв Микола Михайлович прибув у грудні 1966 року, маючи чималий досвід керівника. Він очолив станцію садівництва ім. Л.П.Симиренка, яка в кінці 80-х років була реорганізована в науково-дослідний інститут садівництва. З перших днів директорства Микола Михайлович почав відроджувати втрачений авторитет колишньої славетної симиренківської установи і створювати спочатку музей імені Л.П.Симиренка, а потім і всього Симиренківського роду. До Симиренківського музею стали надходити цінні матеріали з усіх куточків країни. Наукові праці Л.П.Симиренка до музею привозили навіть із Середньої Азії та Далекого Сибіру. Славетна Симиренківська садиба за керівництва М.М.Артеменка почала відроджуватись як провідна наукова установа України. Та й не дивно, бо за що не брався М.М. Артеменко, завжди вкладав у цю справу душу і серце.
Ганна Олексіївна Компанієць, яка пропрацювала бухгалтером у науково-дослідній станції майже 20 років, згадує: „Його цікавило все: навчання, відпочинок і праця дітей, навіть художня самодіяльність не залишалася поза його увагою; благоустрій території, житлово-побутові умови. Де оком не кинь – без Миколи Михайловича не обійшлося, у кожному об’єкті, у кожній справі – жива, світла пам’ять про нього”. Працівники станції відчували турботу про себе, свої сім’ї.
Зводилися нові будинки. Дошкільна установа на 140 місць, медична амбулаторія, нове приміщення середньої школи на 360 учнів, з великим спортзалом і комп’ютерним класом, плавальним басейном. Микола Михайлович подбав про підведення газу до села, була прокладена нова дорога. Мріяв про будівництво Будинку культури і про відкриття церкви. У старому (ще за часів Симиренка) дендропарку розмістилася чудова зона відпочинку. Велику активність проявляв Микола Михайлович Артеменко й у громадському житті району, області, держави. Особливо небуденною була його діяльність як депутата Верховної Ради України. Микола Михайлович став одним з авторів Конституції та Герба України. Життя М.М.Артеменка обірвалося 1 червня 1991 року.
Своє життя він віддав людям, родині, саду й Україні, залишивши глибокий слід Доброї Людини. Знання історії підносить і звеличує людину, розширює її світогляд, являється своєрідним містком, що єднає покоління минулі з поколіннями теперішніми. В історії свого народу люди завжди черпали наснагу для своїх звершень. Знати історію України неможливо без знань історії краю і її людей. Адже щоб по–справжньому любити рідний край, його треба добре знати. Вивчивши і глибоко дослідивши історію краю від найдавніших часів і до нашого часу, простеживши його розвиток на прикладі родини Симиренків, вивчивши вклад Миколи Михайловича Артеменка у розбудову села, ще раз відмічаєш, які славетні люди творили історію села Млієва, прославляючи його далеко за межами України. Це саме завдяки їхній діяльності невеличке село Мліїв стало промисловим центром Черкащини, це завдяки їхній діяльності воно перетворилося у квітучий сад. Яблуневим раєм називають Мліїв усі, кому пощастило побувати тут восени чи навесні
Коментарi